Бринить весна в платонівському еросі,
І шкіра вдягнена в чуттєвості манто.
Метелики гойдаються в церебрусі
На дрібних вузликах нейронного плато.
Вмить знехтувано фізіоканонами,
Подолано анабіозної зими бар’єр,
Вся сутність шаленіє феромонами
І пише меседжі в пульсуючий етер.
Знов рефлекторно з вуст терпких розплескані
Рясні дощі флюїдів – невгамовних слів,
І вилито зізнаннями бурлескними
В анонси всіх парадоксальних снів.
В систему почуттів упорскуються дозами
Ін’єкції надщастя – внутрішній морфін.
Стартує в дотику енерготросами
Процес тяжіння рівнозначних половин.
Душа, ввібравши надтонкими фібрами
Парад ментальних вибухових сил,
Стріляє в ціль вселенськими калібрами
У резонанс вібрацій радіовесни.
Светлана Недашковская
2013