НЕ РУШ

Я одцвіла, зотліла сухоцвіттям,

Пелюстки вдарились об чорну твердь,

Посипалось єство на дрібне сміття,

У смерті марно просячи

Безбільну смерть.

За вітром вихором пороша сипле

І застує імлою небокрай,

Вмирає та, що виплекана липнем.

Не зачіпай зболілих ран,

рук не займай.

Спустошена палючим вітром-некромантом,

що соки всотує безсилого стебла,

Вже сонце скучило зневірене за квантом

Тепла моєї радості,

Твого тепла.

У прірву безголосся рветься стогін,

Пустим відлунням розбиваючись об дно

Сліпого серця. В сутінках розлогих

Я все одно загину,

щезну все одно.

Без тебе з вуст моїх блідих проллється

Сльозами красними достиглих руж

Чужа любов. Полиш в спокою серце.

Не руш моєї пам’яті,

мене не руш.

Светлана Недашковская
2013