ТВОЄ НУТРО

Відводжу від небесних скронь божественні долоні
І мить вбиваю. Ти реінкарнуєш вічність,
Упорядковуючи в пазли хаотичність,
Даєш підказки до химерних симболонів.
***************************************

Твоє нутро - то пристановище левіафанів
У надглибинних порухах німої товщі.
Твоїх думок і бачень, зібраних в пригОрщі,
Пливуть кити в реалі океанських жбанів.

Фатально зваблене їх віковічними піснями,
Моє вологе небо впало за твій обрій,
І я, правічна, задихаюся у тОбі,
А глибина жере зірки в розбурханій нестямі.

Як добре, що зневоленій мені немає краю, –
Не знати голоду твоїм левіафанам.
Їм досі не в тямки, премудрим, невблаганним,
Що мапа я до їх аквамаринового раю.

Ти до останніх спалахів душі – колонізатор,
Що, розітнув мене, мов сто меридіанів.
І не приборкати твоїх левіафанів,
Не віднайти моїм птахам твій чо..товий екватор.


Светлана Недашковская
2013