Сириец

Сирієць
У дуже давні часи жила одна людина. Було це не відомо точно коли, але тоді життя людей було сповнене невідомого, якоїсь містичної невизначеності, прихованого сенсу.
Хто був цей чоловік ніхто з його оточення не міг точно відповісти. Звали його Слейв¹, але всі називали його Сирієць, бо знали, що він з Сирії, та чи була це його батьківщина він не казав. Сирієць був мандрівником, якщо можна так його назвати. Він влаштовувався працювати на рейс на різні кораблі і таким чином мандрував. Навіщо? Цього теж ніхто не міг сказати. Тим паче що оточення цього чоловіка весь час змінювалось. Зовнішністю він нагадував араба – високий на зріст, смаглява шкіра, чорне волосся, пишні губи, трохи завеликий ніс. Але його очі все це заперечували. Вони були глибоко сині, трохи зелені, трохи чорні безкраї як небо і загадкові, як він сам. Очима він бачив все навіть те, що не бачили інші. Коли дивився на небо міг сказати чи буде шторм, дивлячись на горизонт точно визначав скільки часу пливти до землі, подивившись людині у вічі він бачив її душу.
Відбувши черговий рейс його корабель зупинився у порту одного з численних островів Тихого океану. Сирієць зійшов на землю, яка то була країна йому було байдуже, він знав багато мов і завжи знаходив порозуміння з місцевими мешканцями. Отож покинувши корабель він пішов до міста ніби щось шукаючи. Він робив так у кожному порту, і коли нічого не знаходив проводив декілька днів у місті, знаходив новий корабель який плив у не знайому для нього країну, наймався туди і знову відпливав. Невідомо вкотре він ходив вулицями чужого міста вдивлявся в обличчя мешканців, але ні з ким без потреби не розмовляв. І ось проходячи через міський базар він відчув як хтось вхопив його за халявину штанів. Подивившись вниз він побачив що, то був чоловік який сидів обпершись об бокову частину прилавку і просив милостиню. Сирієць поглянув на чоловіка і запитав:
– Чього ти не підеш працювати?
– Доля забрала у мене ноги, – відповів чоловік.
– Як це трапилось?
– Позаминулим літом був дуже спекотний день, у нашому місті почалася пожежа, я почув як у палаючому будинку кричала маленька дівчинка. Я побіг її рятувати і коли вже виходив на нас обвалилася стеля, я прикрив її своїм тілом. Нас витягли з під обвалу, дівчика залишилась неушкодженою, опіки загоїлися, а ніг я не відчуваю с того самого дня, чоловік посміхнувся сумною посмішкою і додав, – та я не шкодую.
¹ Slave (англ.) – раб.
Сирієць нічого не відповів він мовчки сів навпроти цього чоловіка і почав дивитися на нього своїми очима. Базар вже розійшовся, повечоріло. Сирієць підвівся і сказав:
– Ходімо.
– Я чекав на тебе, та не знав чи прийдеш ти, – відповів чоловік.
Цього чоловіка звали Роад. Сирієць розповів йому про себе все що знав, бо він став його першим другом, бо його він шукав. Розповів він про тє, що як тільки він народився мати залишила його. Про те як маленьким хлопчиком зустрів вчителя Месуса і той побачивши його очі забрав до себе, і він став йому служити. І про те як вчитель у двадцятий день нардження Сирійця сказав: „Я добре навчив тебе Слейв, а ти добре служив мені всі ці роки, а тепер тобі треба йти у світ, бо все ще попереду”. Також він розповів всі відомості про батьків і про місто у якому сам народився. Роад вислухавши Сирійця сказав, що знає його батька. Вони відправились до нього. Батько Сирійця мешкав за містом. Роад першим постучав у двері будинку, але ніхто не відповів, тоді постучав Сирієць. Гості почули тихий, але впевнений і рішучий голос, який промовив:
– Заходьте. Хто там?
Коли вони увійшли побачили старого чоловіка, очі його були заплющені, обличчя виразне і все покрите зморшками складалося таке враження, що запросив їх до кімнати не він, а хтось інший, проте більше у кімнаті нікого не було. Роад сказав, що це він. Сирієць пояснив батькові хто вони і навіщо прийшли. Батька звали Рут. Він розповів, що мати Сирійця була незвичайною жінкою, це вона обдарувала хлопця при народжені, для цього вона забрала зір у Рута, але залишитися з хопцем вона не могла, для чого вона обдарувала хлопця він відповісти не зміг. Рут сказав, що дуже радий що син знайшов його, але Слейву треба йти далі, та тепер він буде чекати на нього кожного дня.
Роад вибрав корабель на якому вони попливли. Сирієць стояв на палубі і дивився у океан. Він зрозумів – що імя його вчителя перекладається як послання, імя Роада як дорога, імя батька як корень і що тепер він шукає жінку-таєнмицю. Та навіть не жінку, адже він не шукав вчителя, не шукав друга і не шукав батька, а знайшов, і вже зовсім скоро через їх допомогу знайде себе, зрозуміє навіщо він є, для чого. А зараз він просто стоїть на палубі і дивиться своїми очима у океан у цю темно-синю безодню, і наче щось поглинає звідти. Очі його спокійні, вже менш загадкові але такіж безкраї і саме зараз коли вони дивляться у безодню – ці очі переливаються тисячами інших очей.