Вже запахли чорнобривці
Терпко край оселі,
У пучечки позбиравши
Літа каруселі;
Кольорова завірюха
Сипле цвітом в очі:
Йде услід за мною осінь -
Вірити не хочу...
Пр: Не спіши, золота моя осене, -
Не приходь ти до мене непрошена.
Заблудися у лісі, чи в полі -
Погуляй ще собі на роздоллі..
Бо не вірю я в лагідну днину,
Як вже котиться сонце в долину.
І не треба мене запевняти,
Що у снах будеш літом вертатись.
Кучерява позолота
Зір мій забавляє.-
У симфонію осінню
Промені збирає.
Я не можу надивитись
На розквітле диво...
Якби дні так не спішили -
Був би я щасливий.
Пр:
Літо коней запрягає
Променяться віжки;
Прошу і мені лишити
Сонечка хоч трішки.
Розігнались воронії
В загадкову просинь...
І літа мої несуться
В осінь все, та в осінь...
Слова - Надя Козак Музика та виконання - Василь Дунець Аранжування - Сергій Родько
Свидетельство о публикации №53333 от 21 октября 2013 года
Надю, відповідати на коментарі краще натисувши - ответить, під коментарем, тоді тому, кому він адресований прийде повідомлення, а так можна пропустити. Удачі!
Василю, дякую. Я ніби й так роблю. Але після відповіді, коли я вдруге хочу відповісти, то бачу тільки ЦИТИРОВАТЬ((( От і тепер вже не бачу ОТВЕТИТЬ.(((
Ніби не складно,, а я блуджу, ніби між двома соснами ))))
Слушаю песню на радио "Неизвестный гений! Очень здорово звучит композиция. Проникаешься задором, хорошим настроением, чувствуешь размах славянский! Понравилось! Удачи!