П’є весна ода

Клює синиця з абрикоси Місяць.
Квітковий дух в обійми нас, одраз.
І казка ця земна, чи Божа, сниться,
Бо здавна всім відписана зоря.
В вікно жбурляє вітер пелюстками –
Із вічного повтору каламбур.
І п’є весна завареної кави
З пісень своїх розквітчаних бандур.
Приспів:
О, Весно біла – що ти з серцем робиш?
Воно від щастя мліє й закіпа;
Душа над всім злітає так хоробро –
Внизу в бузку і квітах цвіту, парк.

На вороному конику – гей, вітер
Так пустотливо на сопілці гра.
Стріляють зорі, чи амур, крізь віти.
В цю райську ніч п’янить люба пора.
Клює синиця з абрикоси Місяць.
Несе в зелений квітень білий дим…
Кульбаби килим у роси водиці…
На плечах ранок з Сонцем – в злоті рим.

Приспів:
О, Весно біла – що ти з серцем робиш?
Воно від щастя мліє й закіпа;
Душа над всім злітає так хоробро –
Внизу в бузку і квітах цвіту, парк.

В’ячеслав Шикалович
04.12.2024р.
Мелодія на слова пісні:




КлюЄ синИця з абрикОси МІсяць.
КвіткОвий дух в обІйми нас, одрАз.
І кАзка ця зЕмна, чи Божа, снИться,
Бо здАвна всім відпИсана зорЯ.
В вІкно жбурлЯє вІтер пелюсткАми –
Із вІчного повтОру каламбУр.
І п’є веснА завАреної кАви
З пісЕнь своЇх розквІтчаних бандУр.
Приспів:
О, ВЕсно бІла – що ти з сЕрцем рОбиш?
ВонО від щАстя млІє й закіпА;
ДушА над всім злітАє так хорОбро –
ВнизУ в бузку і квІтах цвІту, парк.

На воронОму кОнику – гей, вІтер
Так пустотлИво на сопІлці гра.
СтрілЯють зОрі, чи амур, крізь вІти.
В цю рАйську ніч п’янИть любА порА.
КлюЄ синИця з абрикОси МІсяць.
НесЕ в зелЕний квІтень бІлий дим…
КульбАби кИлим у росИ водИці…
На плЕчах рАнок з СОнцем – в злОті рим.

Приспів:
О, Весно біла – що ти з серцем робиш?
Воно від щастя мліє й закіпа;
Душа над всім злітає так хоробро –
Внизу в бузку і квітах цвіту, парк.