Схилили віти ода

Відпочиваєте, рідненькі –
Щось осокори гомонять...
Татусь мій, лагідная Ненько,
Прийшов... щоб знову сум спізнать.
Ви з фото дивитесь на мене,
Такії лагідні мої...
Схилили віти милі клени...
Десь сиротою дім стоїть.

Дні незабутні промайнули,
Скотилися у тую даль,
А може просто всі заснули
І їх не видно вже, на жаль.
Хоч в серці – разом, все ж – окремо:
Ви – там, я – тут... з журбою вкрай;
Ні, обійшла мене богема:
Є дім, сім’я і виднокрай.

Завжди для нас Вам бути й значить,
Приніс Вам радість я свою –
Онука є, не встигли вбачить,
А я вже сивий тут стою...
Біжать літа так мерехтливо,
Мінливо – радість... знову сум;
То ждеш: маленького би дива;
То набігають гори дум.

Отак живем, як Вам і снилось,
Видалося у тім житті...
Земне і Боже нас сповило –
Сподобило слова святі.

В’ячеслав Шикалович
08.07.2004р.
Музика на слова пісні: